Меню
Підписка на новини

Введіть ваш E-mail:

Опитування
Як вам навчання в ліцеї?
Всього відповідей: 1313
Архів записів

Професії

Електрослюсар підземний – одна із провідних професій на шахті. Потреба в ній з кожним роком зростає. Електрослюсарі обслуговують бурові молотки й верстати, комбайни й породонавантажувальні машини, лебідки, вентилятори, насоси і т.д. Чергові й ремонтні слюсарі виконують різного роду ремонти. Вони оглядають, ремонтують, демонтують і монтують різне встаткування, повітропроводи, водопроводи, кабельну мережу й сигналізацію. 
У їхньому обов’язку входить усунення несправностей у роботі механічної й електричної частин устаткування, електродвигунів, пускової й регулюючої апаратури, трансформаторів і розподільних пристроїв. 
Про професію слюсаря, яка лягла в основу спеціальності підземного електрослюсаря, можна говорити як про одну з найдавніших. Більше того, в історії людства лише деякі професії мали таке вирішальне значення для розвитку цивілізації, як слюсарна. Не випадково довгий час знання й навички в області слюсарного мистецтва були мірилом зрілості людського суспільства і його розвитку. 
Розкопки археологів і виявлені ними вироби із заліза й кольорових металів: зброя й кольчуги, кухонне начиння й кінська упряж, вигадливі жіночі прикраси й грубуваті інструменти — безперечно вказують на те, що слюсарне ремесло було відомо нашим далеким предкам. Треба сказати, що рівень слюсарної майстерності вже тоді був досить високий, і різні предмети, створені примітивним по сучасних поняттях інструментом, вражають своєю добірністю, продуманістю форм і якістю обробки. 
Отже, спочатку був коваль, який кував нескладні залізні вироби, потім з’явилися вмільці робити залізні знаряддя праці — мотиги, серпи, вила, ножі, а потім — кольчужники, шоломниці й інші майстри. 
В XIV-XV століттях з’явилася вже чітка спеціалізація тих, хто обробляв мет Стали виникати цехові організації ремісників, що обгороджували себе від конкуренції певними правилами й привілеями, а також тим, що на продукцію, що поставляється ними на міські ринки, стали встановлювати строгі приписання по чистоті і якості ремісничої роботи.
Промисловий переворот у розвитку продуктивних сил, що почався в 60-ті роки XVIII сторіччя спочатку в Англії, а потім в інших країнах, полягав у переході від мануфактури, де панувала ручна праця, до машинного виробництва. Цей переворот у процесі виробництва ознаменував новий етап у розвитку слюсарної справи й швидкого розширення областей його застосування. Слюсар став потрібний як виготовлювач деталей і збирач механізмів, як фахівець, здатний забезпечити тривалу й безаварійну експлуатацію різних машин. 
Відкриття перших  донбаських покладів відбулося на початку 18 сторіччя. Професія гірника підземного пройшла складний і тривалий шлях розвитку в зв`язку зі зміною техніки і технології виїмки вугілля у шахтах. Вона має велику народногосподарську значимість, тому що вугілля, яке видобувається гірником, є цінною сировиною для металургійної і хімічної промисловості, а також паливо для енергетики і побутового споживання. Незважаючи на прадавнє коріння, професія слюсаря вічно молода.
Електрослюсар і слюсар завжди поруч із тими, хто дає «добро» найскладнішим машинам і «учить» їх справно служити людям.
 
Машиніст електровоза - робочий, керуючий шахтним електровозом. 
В глибокій давнині, коли людство почало розробляти родовища корисних копалин (спочатку це були руди різних металів: міді, заліза та інших), виникла професія рудокопа. Пізніше, з початком видобування кам’яного вугілля, людей, які спеціалізувалися на цьому, стали називати вуглекопами. З розвитком технології видобування кам’яного вугілля відбувався розподіл праці між вуглекопами. 
Робота ця виконувалася з використанням ручної та кінної тяги, а робітників, які зайняті виконанням цих операцій, почали називати відкатниками та коногонами. 
Ці професії проіснували на підземному транспорті у вугледобувній промисловості до 30-х років 20 століття, коли з появою підземних електровозів їх почала витискати нова професія - машиністи електровоза підземного. 
Перші вітчизняні шахтні електровози, що працювали від контактної мережі, були виготовлені в 1928 році Краматорським машинобудівним заводом. У 1932 році Подільський машинобудівний завод розпочав випуск шахтних акумуляторних електровозів зі сціпним вагою 60 кН. Масове виробництво потужних підземних електровозів, що працюють на акумуляторних батареях, почалося з кінця 40-х років.  В подальшому розвиток рудничного машинобудування йшло шляхом удосконалення конструкції електровозів, розширення їх номенклатури та нарощування.
Машиніст підземних установок - робітник обслуговуючий стрічкові конвейєра, насосне та вуглесосне обладнання, товкачі, компресори та інше шахтне обладнання. 

Електрогазозварник. Електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах. 

Зварювальна наука дає можливість створювати раціональні, економічні, надійні та технологічні зварні конструкції.

Люди здавна володіли способом ковальського зварювання, але він був не настільки надійним, як електродугове або газове зварювання.

Історія електричного зварювання бере свій початок в ХІХ ст. У 1939 р. під керівництвом академіка АН УРСР Євгена Оскаровича Патона були запроваджені автоматичне та напівавтоматичне зварювання під шаром флюсу. З 1948 р. промислове застосування отримав спосіб дугового зварювання в інертних захисних газах. На початку 50-х років ХХ ст. під керівництвом академіка Бориса Євгеновича Патона в Інституті електрозварювання ім.Є.О.Патона було розроблене електрошлакове зварювання. Сучасний стан зварювального виробництва Украіни характеризується наявністю значних потужностей з випуску зварних конструкцій і зварювальних матеріалів і обладнання.

Характер роботи. Неможливо оволодіти основами професії, не володіючи прийомами ручного зварювання. Зварювання ведеться за кресленнями та технологічними картами, де вказано методи, марки електродів та час, потрібний для зварювання. При необхідності зварити деталь, до якої немає технологічних карт та креслень, зварник самостійно визначає особливості параметрів зварювання, матеріалу, швів, електродів, режиму тощо. Електрогазозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах повинен мати добру підготовку у сфері фізики та хімії (розділи електрика, електротехніка), математики, металознавства. Він повинен знати будову зварювальних автоматів, напівавтоматів, плазмотронів та джерел живлення, які застосовує; властивості і призначення зварювальних матеріалів; основні види контролю зварних швів; вибір зварювальних матеріалів; причини виникнення внутрішніх напруг і деформації у виробах, які зварює, і заходи щодо їх запобігання; установлення режимів зварювання за даними параметрами; принципи раціональної і ефективної організації праці на робочому місці; вимоги нормативних актів про охорону праці і навколишнього середовища, правила безпечного поводження з устаткуванням, машинами і механізмами.

Умови роботи.

Робота електрозварника на автоматичних та напівавтоматичних машинах – це робота в приміщенні, цехах, в замкнутих ємкостях. Ручна праця робітника полегшена за рахунок використання автоматичних та напівавтоматичних машин. При напівавтоматичному зварюванні механізована подача дроту та  інших зварювальних матеріалів у  зону плавлення. Переміщення дуги вздовж лінії зварного з’єднання відбувається ручним способом.

Зварник займається виробництвом деталей обладнання, монтажем трубопроводів, мостів, металоконструкцій будівель.

Ринок праці. Заробіток працівника залежить від обсягів виконаних робіт, кваліфікаційного розряду та спеціалізації підприємства, де він працює. В сучасних умовах потреба в робітниках, які мають професію електрозварника на автоматичних та напівавтоматичних машинах, постійна і має тенденцію до зростання. Ризик безробіття у зварників мінімальний і пов‘язаний, в першу чергу, з недостатньою кваліфікацією та досвідом роботи.

Медичні обмеження. Успішно працювати електрозварником на автоматичних та напівавтоматичних машинах може не кожен. Ця професія вимагає, щоб робітник мав гарне здоров‘я, а саме, добру зорово-рухову, короткочасну та оперативну пам‘ять, зосередження та стійкість уваги, просторову уяву, практичне мислення.

Вимоги до індивідуально–психологічних особливостей.

– добра зорова, короткочасна та оперативна пам‘ять;

– зосередженість та стійкість уваги;

– практичне мислення;

– розвинена просторова уява;

– високий невербальний інтелект;

– емоційна стійкість, гнучкість і рухливість;

– акуратність та зібраність,

– гострота зору та кольоросприйняття.

Споріднені професії: електрогазозварник, газорізальник.

Перспективи: Підвищення розряду, складності доручених фахівцю робіт, збільшення заробітної плати. Кар’єрний ріст: електрозварник-майстер-начальник групи  чи  цеху.

Соціальне значення професії:
Варто лише поглянути, скільки довкола нас зварених з металу виробів, щоб зрозуміти, яке значення мають ці фахівці для суспільства. Металоконструкції зварюються найчастіше саме зваркою електродуги або газовою. Це одна з найбільш шанованих технічних спеціальностей. Якщо вилучити їхню роботу з тих місць, де вона зараз знаходиться, то наш світ розлетівся би по швах.

 

Фахівець, який здійснює зварювання різних виробів з металу (вузлів металоконструкцій, трубопроводи, деталі машин і механізмів тощо). За однією з версій, слово «фінанси» походить від імені давньослов'янського бога ковальської справи Сварога. Для зварювання металу використовується  газ або струм. Виходить, що дана професія включає в себе дві інші - електрозварника ручного зварювання і газозварника. Люди цієї професії працюють на будівництві, на підприємствах машинобудування, металообробки, в комунальних організаціях, у сільському господарстві та багатьох інших галузях.

Опис діяльності
Основне завдання електрогазозварника з'єднати (зварити) або розрізати за допомогою зварювального апарату металеві конструкції. У своїй роботі він використовує електроди, зварювальний пальник, шланги, щипці, напівавтоматичні і автоматичні зварювальні апарати. Цей фахівець працює індивідуально або у складі бригади. Свою роботу з початку до кінця виконує самостійно і несе за неї відповідальність.
Характеристика працівника
За характером праці електрогазозварник - професія з виконавського класу. Тому для успішної професійної діяльності необхідні такі якості: акуратність, дисциплінованість, організованість, передбачливість, педантичність, самостійність. Специфіка професії вимагає також твердості і хорошої координації руху рук, гостроту зору і гарне кольорове сприйняття. Робота цього фахівця трудомістка, одноманітна, тому необхідно бути терплячим, психічно стійким.
 
Опис професії
Сьогодні існує кілька способів з'єднати металеві деталі настільки жорстко, що вони стають одним цілим. До таких способів відносяться газове і електричне зварювання. Людина, яка володіє обома цими прийомами, називається електрогазозварник. Це свого роду магія: з'єднати два шматки металу воєдино.
Електрогазозварники з’єднують (зварюють) елементи металоконструкцій, трубопроводи, деталі машин і механізмів за допомогою зварювального апарату. Вони збирають заготовки (вузли) конструкцій, здійснюють їхнє транспортування в межах робочого місця, налагоджують зварювальне устаткування, встановлюють необхідний режим зварки, здійснюють зоровий контроль швів. Така спеціальність дуже корисна в будівництві та промисловості.
 
Історія професії
 
Люди здавна володіли способом ковальського зварювання, але він був не настільки надійний, як електродугове або газове зварювання. Електричне зварювання було винайдене на Україні в середині XIX століття - Микола Миколайович Бенардос винайшов електричне зварювання із застосуванням вугільних електродів. Тоді ж з'явилися і перші електрозварники, які працювали під наглядом самих винахідників і дослідників цього нововведення в науці.
А вже в XX столітті у Франції був винайдений спосіб з'єднання розпечених крайок металевих виробів, нагрітих палаючим ацетиленом в середовищі кисню. З того часу ці типи зварок були вдосконалені і величезний внесок у дослідження даних технологій внесли вчені Радянського Союзу. Нинішні зварники працюють в захисному шоломі і спецодягу, а їх попередники для такої роботи застосовували захисні екрани з битого скла.
Соціальна значимість професії
 
Соціальна значимість професії в суспільстві підтверджується постійною потребою електрогазозварників на ринку праці. При активних будівельних роботах, розробках родовищ нафти або газу, а також роботах меншого масштабу професійне знання зварювального справи, різних режимів зварювання та їх застосування, а також уміння проводити різні види зварювання у всіх просторових положеннях завжди користується попитом. Обов'язковою також є наявність прогностичного підходу до справи самого майстра, у функції якого входить прорахунки якості та міцність об'єкту.
Люди з цією професією працюють на будівництві, в комунальних підприємствах, у промисловості і навіть на флоті та у космосі. Варто тільки подивитися, скільки навколо нас зварених з металу виробів, щоб зрозуміти, яке значення мають ці професіонали для суспільства. Металоконструкції зварюються найчастіше саме електродуговим або газовим зварюванням. Це одна з найбільш шанованих технічних спеціальностей. Якщо вилучити їх роботу з тих місць, де вона зараз знаходиться, то наш світ розпався б по швах. У 2006 році Укрпошта вшанувала працю електрогазозварників, видавши до друку марку "Зварювання в космосі".
 
Привабливі риси і позитивні сторони
 
достатньо безпечні та сучасні умови праці;
постійне професійне зростання;
можливість працювати за кордоном без додаткової підготовки;
можливість відкрити приватне підприємство;
висока заробітня платня;
користується широким попитом в машинобудуванні та будівництві.
 
Кухар. Виробник м'ясних напівфабрикатів. Продавець продовольчих товарів. Кухарська справа – не ремесло, а мистецтво. Професія кухар - унікальна. У цій справі головне - талант, почуття смаку, фантазія. Професія вимагає скрупульозної точності, наявності творчої жилки, щоб придумати оригінальний рецепт або вишукано прикрасити страву. Нюх і тонкі смакові відчуття допоможуть кухареві досягти висот у  кар'єрі. Хороший кухар повинен бути уважним, акуратним,організованим, мати хорошу пам'ять.
Сучасний великий досвід обробки харчових продуктів і приготування із них страв накопичувався протягом багатьох віків.
 
Історія розвитку людства від найдавніших часів до наших днів знавала небачені злети кухарського мистецтва і такі ж різкі падіння. То їжу підносили до небес, вважаючи її одним з найкращих задоволень, то ставилися до неї мало не з презирством, вважаючи, що навіть розмови про продукти і страви "негідні істинного джентльмена". 
 
Професія кухар розвивалася разом з цивілізацією. Перші страви виглядали просто як обпалені на відкритому вогні напівсирі шматки м'яса або риби. Вогнем люди користувалися як мінімум з середнього палеоліту, але це не були кухарі.
 
Примітивна кулінарія пройшла довгий і важкий шлях свого розвитку, перш ніж, нарешті, перетворилася у вишукану кулінарну майстерність, увібравши в себе досягнення сучасної науки і техніки.
 
Своїм корінням кулінарія сягає найдавнішого періоду. Найбільший внесок в розвиток кулінарії зробили античні народи – древні греки і древні римляни. Майстерність готувати греки славили разом із поезією та музикою.
 
За свою історію людство повільно удосконалювало як свої смаки, так і тонкощі технології приготування їжі. Великий вплив на розвиток європейської кухні мала «гастрономічна» революція, завдяки якій в Європі вперше з’явилося багато невідомих на той час продуктів. Після відкриття Америки в ХVІ столітті англійці та іспанці вперше скуштували привезені з-за океану кукурудзу, квасолю, соняшник і томати. Але найважливішим продуктом, що змінив і збагатив кухню європейців була картопля.
 
У ХVІІІ столітті кулінарія прирівнювалась до науки. Першу спробу створити наукову основу кулінарії зробили французи Ансельм Саварен та Антуан Карем, які ввели строгі пропорції, встановили певну послідовність у подачі страв та сервіруванні столу, заклали естетичні основи сучасного оформлення страв.
Десятки тисяч страв створила за свою історію світова кулінарія. З кулінарами радилися, від них залежав престиж тієї чи іншої шляхетної родини.
 
У розвитку кухарського мистецтва брали участь не тільки професійні кулінари, але і багато вчених, філософи, державні діячі. 
 
Відомо, що винахідниками нових страв були великі кардинали Рішельє і Мазаріні. А Мішель Монтень написав книгу "Наука їжі". До цих пір в італійських ресторанах популярні страви, винайдені композитором Россіні.
 
Франція пишається, що внесок в національну кулінарію внесли Олександр Дюма-батько і великий Бальзак.
 
Могутня середньовічна Європа високо цінувала своїх кухарів. У Німеччині з 1291 шеф-кухар був однією з чотирьох найважливіших фігур при дворі.
 
У Франції кухарями вищих рангів ставали лише знатні люди.
 
На Україні довгий час приготування їжі було справою суто сімейною. Відала їм, зазвичай, найстарша за віком жінка в княжій сім'ї.
 
Професійні кухарі вперше з'явилися при дворах, а потім вже в монастирських трапезних.
 
У Лаврентіївському літописі (1074) йдеться про те, що в Києво-Печерському монастирі була ціла трапезна з великим штатом монахів-кухарів.
 
У князя Гліба був "старійшина кухар" на ім'я Торчин, перший з відомих нам кухарів. У часи Київської Русі кухарі знаходилися в служінні княжих дворів і багатих будинків. У деяких з них було навіть по кілька кухарів.
 
Кухарі завжди були і залишаються справжніми творцями, причому творцями, які несуть серьозну відповідальність за те, що вони роблять. Від кухарів, які служили при дворі, того чи іншого князя, наприклад, залежив настрій їх пана. Кухарі могли створювати репутації знатних будинків і навіть цілих держав. Сьогодні кухар не в меншій мірі може впливати на дійсність. Будучи тонким знавцем своєї справи, кухар може змінити настрій гостей прославити те чи інше ім'я, створити той чи інший ресторанний бренд.

Бармен. Офіціант. Адміністратор

Професія офіціанта та бармена — це мистецтво, яке допомагає зробити прийом їжі естетичним дійством. Адже людині притаманно не просто втамовувати почуття голоду, а отримувати задоволення від зовнішнього вигляду страв, їх аромату, оформлення. Сама атмосфера трапези не тільки сприяє травленню, але і дає можливість розслабитися, відпочити, забути про поточні проблеми.

Історія професії

Професія офіціанта має довгу історію. В Росії офіціанти з’явилися разом з ресторанами європейського типу. В середині ХІХ століття тільки один заклад в Москві «Слов’янський базар» носив назву ресторану. Решта харчових закладів іменувалася трактирами. Офіціантові належало носити фрак, білий жилет, краватку-метелик і рукавички, бути поголеним і постриженим, на відміну від полових, які обслуговували відвідувачів в трактирах і були одягнені в білі сорочки навипуск. В основному, полові були з селян. Хлопчика брали в підручні, і він протягом чотирьох років освоював ази професії, починаючи з мийника посуду і прибиральника.

Потім молода людина поступово оволодівала наукою подачі страв, роботи з клієнтами, правилами розрахунку. Тільки після цього він міг надягати білу сорочку і шовковий пояс, за який ховався «лопатник»- пращур блокнота з відділенням для грошей для розрахунку з клієнтами. Спочатку полові не отримували платню за роботу, а платили за те, що працюють. Розрахунок полового із закладом проводився марками-еквівалентами грошей. Марки отримували з каси і обмінювали на гроші від клієнтів. Чайові здавалася в буфет і в кінці дня ділилися між всіма.

Особливості професії

Професія офіціанта і бармена має три складові: правила сервіровки столу, правила і технічні прийоми обслуговування гостей і основні правила етикету. Офіціанти не тільки обслуговують відвідувачів, сервіруючи столи відповідно до встановлених стандартів, стежачи за чистотою, станом і комплектністю столових приборів, посуду, скатертин і серветок. Вони повинні добре знати меню, основні і сезонні блюда і напої, які пропонують гостям.

Хороший офіціант повинен зуміти дати пояснення по кожному блюду з меню, знати, з яких продуктів готується кожне блюдо, які соуси можуть бути запропоновані до вибраного блюда, знати і пропонувати вина до замовлення, розповівши при цьому клієнтові про сорт запропонованого вина. Значить, офіціант повинен мати відмінну пам’ять. 
Прекрасне знання асортименту — тільки одна з вимог до офіціанта.

Крім цього потрібно знати етикет обслуговування: як і з якого боку подавати блюда, стежити за наповненістю келихів, уміти розкласти замовлення із загального блюда на порційні тарілки, вчасно подати рахунок. Уміння спілкуватися з різними людьми — це невід’ємний навик для роботи офіціантом. Офіціант в рамках своєї компетенції може вирішити проблему, що виникла у клієнта. І головні якості, якими повинен володіти офіціант, — це мобільність, стійкість до стресів, ввічливість. Офіціантові просто необхідно знати основи психології, розбиратися в тонкощах настрою клієнта.

Необхідні якості

Офіціант повинен мати презентабельну зовнішність, адже він — обличчя ресторану (кафе, їдальні). Офіціант це та людина, яка створює атмосферу за кожним столиком. Йому необхідно створити таку атмосферу, щоб відвідувач захотів ще раз прийти. 
Встановити контакт з відвідувачами ресторану, кафе, бару — це не просто уміння, вести професійний діалог (запитати — відповісти). Це і до місця сказаний жарт, і підбадьорюючий погляд, і усмішка, що викликає симпатію, і стримана манера триматися. "Громадське харчування — це бізнес, заснований на особистому спілкуванні.

Вимоги до офіціанта та бармена

Загальна вимога для офіціанта — хороші зовнішні дані. Офіціант професія публічна, тому на роботу в престижний ресторан, ніколи не візьмуть дівчину не доглянуту або з дефектами мови.

Заробіток та перспективи зайнятості

Сьогодні ресторанний бізнес бурхливо розвивається і постійно потребує кваліфікованих кадрів. Тому офіціанти зараз дуже затребувані на ринку праці. Зараз потреба в кваліфікованих фахівцях в ресторанному бізнесі настільки зросла, що багато крупних фірм організовують власні структури по навчанню персоналу.

Заробітна плата залежить від результатів праці і визначається тарифними ставками, різноманітними надбавками, доплатами, додатковими винагородами та преміями за результатами і якістю роботи за місяць. 
Розміри заробітної плати залежать від кваліфікаційного рівня працівника та конкретно відпрацьованого часу.Оплата праці на підприємствах, що у приватній власності, здійснюється на підставі контракту, в якому після двобічної домовленості визначається розмір заробітної плати.

Продавець продовольчих товарів

Пошук на сайті
Голосування

Життя сайту
Статистика